Святий Паулин Аквілейський

Cвятитель народився близько 740 року в місті Чивідале (або в селі Премаріакко), у Лонгобардському герцогстві Фріулі, у селянській родині. З дитинства він навчався грамоти, а згодом здобув добру освіту і став «майстром граматики» у рідному Чивідале.

Молодий ревний учитель багато працював для просвіти простого народу. Він не лише навчав людей грамоти, а й передавав їм основи віри, вчив церковного співу та історії. Його діяльність здобула велику любов земляків, а слава про молодого вченого поширилася по всій Італії й дійшла до імператора франків Карла Великого, який незадовго до цього підкорив Лонгобардське королівство.

Бажаючи проводити політику примирення між лонгобардами та франками, Карл Великий запросив авторитетного серед лонгобардів Павлина до свого двору в Ахені. Там майбутній святитель перебував близько десяти років і працював у Палатинській академії — одному з перших осередків вищої освіти в Європі. Імператор зібрав там видатних інтелектуалів свого часу. Вони вивчали богослов’я, класичну філософію та літературу, досліджували давні рукописи, створювали уніфіковане написання латинських літер і творили своєрідний синтез латинської та германської культур.

У 787 році імператор призначив Павлина патріархом Аквілейським. Таким чином, Франкська держава вперше офіційно підтвердила право єпископів Аквілеї називатися патріархами.

У VIII столітті патріархи жили в Чивідале (сьогодні — Чивідале-дель-Фріулі), оскільки сама Аквілея вже лежала в руїнах. Патріархат охоплював величезну територію — від Віченци, Верони й Тренто через Фріулі, Південну Австрію до сучасних Словенії та Хорватії.

Ця територія перебувала на перетині трьох світів — латинського, германського та слов’янського. Це впливало на богослужіння та церковну культуру. У патріархаті використовувалися літургійні традиції як західного, так і візантійського обрядів.

Бажаючи впорядкувати богослужбове життя, святитель Павлин у 796 році скликав помісний собор, на якому було впорядковано давню Аквілейську літургію та введено у вжиток Аквілейський бревіарій (Часослов). Особливий Аквілейський обряд проіснував до 1596 року, коли був замінений Римським. Деякі його особливості збереглися в місцевих католицьких єпархіях до наших днів — наприклад, освячення води на свято Богоявлення.

Будучи вченим, патріарх Павлин особливу увагу приділяв освіті вірних. Із великим завзяттям та вже значно більшими можливостями він продовжив справу, якою з любов’ю займався ще в молодості. Було засновано багато шкіл для дітей та юнаків. Регулярно проводилися освітні зустрічі для духовенства. Сам святитель навчав кліриків Святого Письма, богослов’я та церковного співу.

Своїм розпорядженням Павлин зобов’язав священників регулярно проводити для народу повчальні бесіди, пояснювати молитву «Отче наш» та Символ віри. Особливу увагу він приділяв церковному співу, укладав духовні гімни та музику. Найвідомішим співом, який традиційно пов’язують зі святителем Павлином, є «Ubi Caritas et Amor» — «Де милосердя і любов, там Бог».

Святий Павлин не залишав без пастирської опіки й язичницькі слов’янські народи. Він часто вирушав до простих, ще не просвічених людей, несучи їм слово істини. Святитель організував багато місій до Істрії для проповіді Христової віри предкам сучасних словенців і хорватів.

Великий святитель спочив у Господі у 802 році у рідному Чивідале, оточений любов’ю та синівською пошаною вірних.

За посиланням можна послухати богослужбові співи, пов’язані зі святителем Павлином.